Переможці гри "Артіль-ІІІ"

Переможець - Монолатій Тетяна (montan) з чудовою коробочкою для дріб"язків:

Роботи всіх учасниць гри:

Прочитати більше можна на сторінках форума

" Жовтень в сірих тонах"

Натисніть на банер для переходу у форум.

Відтепер у вас є можливість проявити свої таланти не лише у вишиванні!

Розпочинаємо постійно діючий конкурс-гру "Палітра".

Протягом місяця кожен з нас творить якусь річ, про існування котрої інші навіть не здогадуються. Пропонуємо вам поділитись вашими творами з широким загалом, взяти участь в конкурсі і отримати заслужені призи.

Умови: На початку кожного місяця оголошується кольорова палітра. Наприклад, "Червоне літо" чи "Лазурова блакить", з поясненням кольорової гами. До кінця місяця ви можете прислати фото любої вашої роботи, виконаної руками (починаючи від вишивки закінчуючи пирогами високої художньої якості), з обов"язковою умовою виконання цих творів у заданій кольоровій гамі. Якщо це вишивка, то має бути зроблена переважно в заданих конкурсом тонах. Якщо це торт, то має бути прикраений мастикою чи глазуррю заданого конкурсом форума, і так далі.

Строки і прийом фото: Кожна колірна гра діє до кінця місяця. Всі роботи мають бути надіслані у вигляді цифрових чи сканованих фотографій в приватне повідомлення адміністратору (мені), фото надсилайте уже викладеним на радикал.ру. Присилайте третій код (вв-код, превью зі збільшенням по кліку).

Види робіт: Приймаються до участі ВСІ види ручної роботи: вишивання, шиття, плетення, ткацтво, малювання, розпис, в"язання, ліплення, паперові вироби, прикраси, .... додавайте в коментарях, що я забула - допишу). Одним словом, УСЕ (!) що ви робите руками.

Перевагами цього конкурса вважаю відсутність подання заявок. Тобто ви можете не прагнути взяти у ньому участі, але якщо протягом місяця ви створите щосб у заданих кольорах, то матимете змогу отримати глядацькі симпатії і підтримку, а також приємний заохочувальний приз: мініатюрного помічника в рукоділлі + віртуальну медаль, яку приєднаєте собі в підпис.

--------------------------------------------------------------------------------

Тема жовтня : " Жовтень в сірих тонах"
Гра без заявок, вільні умови участі

Задані кольори: усі відтінки сірого. Допускається вишивання секційного фарбування у заданій гамі.

Роботи мають містити більше 80% заданого кольору (додаток інших кольорів допустимий, але у відношенні приблизно 20% до основного заданого кольору).

Варіації предметів: вишивки, одяг, сумки, листівки, прикраси, кулінарні шедеври, плетення, ліплення, ткацтво та ін.

Вимоги до світлин: прислати в приват, або на електронну пошту lakizka@yandex.ru
вв-коди світлини на радикал.ру , третій рядок, превью зі збільшенням по кліку.
Кінцева дата прийому робіт - 29 жовтня.
Початок голосування - 1 листопада.
http://www.vyshyvanka.ucoz.ru/forum/30-485-1

Гра "Палітра"Вересень в кольорах терракоти"

До 10 жовтня 2010 року триватиме голосування за кращу роботу в цій грі. Нагадаємо правила участі: протягом ігрового місяця координатору надсилаються фотографії рукоділь (усіх видів, не лише вишивки!), зроблених в заданих ігрою кольорах.
У вересні заданий колір - терракота.

Ось роботи учасників:










Із представлених 10-ти робіт лише одна переможе! Долучитись до голосування ви можетет ТУТ /натисніть/

Переможець отримає приз від адміністрації форума.

Вишиваємо артіллю. Сезон 1. Голосування відкрито!

Вишиваємо артіллю. Сезон 1. Голосування відкрито!


Коротко про гру: всім учасникам було видано однакові набори:канва, нитки, схема (однакова для всіх). Завдання було вишити схеми і обов"язково якось цікаво обіграти вишивку в предметі (створити якусь практичну річ з цією вишивкою). Як справились учасниці - тепер ми можемо побачити це в одній темі. Автор роботи, що набере найбільшу кількістьголосів, отримає віртуальний приз - підпис у форум "значок переможця".

Запрошую до голосування, воно триватиме до 10 вересня включно.

Набір заявок до участі в грі *Вишивана артіль-2*

Правила читайте на форумі: http://www.vyshyvanka.ucoz.ru/forum/32-453-1

Цікавої гри!

Схеми вишивки чоловічих сорочок

Кілька свіжих схем для вишивки чоловічої сорочки. Більше схем можна знайти на форумі, у відповідній темі Схеми вишивки чоловічої сорочки

Анжела Драч: Питаю про символіку, а мені розказують про голод

«Коли я питаю у цих людей про іграшки, вони мені розповідають про війну і про голод 30-х років…, згадують ті події, чого вони іграшки робили. У мене мурашки по спині бігали, коли я слухала цих бабок...»



На дитячий фольклорний фестиваль «Орелі», який відбувся наприкінці травня у Пирогові, завітало чимало майстрів: хтось ділився своїм вмінням й показував майстер-класи, інші ж – виставили на продаж свої творіння. Підходимо до майстрині, коники з вершниками якої одразу кидаються в очі. Блистять, зроблені, очевидно, не з глини. Пізніше довідуємося, що вони все-таки керамічні, але облиті смолою. Дуже рідкісна техніка обробки глиняних творів. Анжела Драч з села Буки, що на Черкащині, вже понад десяток літ працює з глиною. Розповідає, як переймала досвід у старших гончарів…

— В дитинстві я ходила в художню школу в селі Буки Маньківського району Черкаської області. Але в школі ми ліпили тільки з пластиліну, глини не було. То я питала у нашого викладача-художника, як з глини ліпити, яку глину брати?Але він не міг мені цього пояснити, бо він художник, не гончар. То я сама глину знаходила й щось з неї ліпила. Викладач тільки сказав, що готовий сирий виріб з глини треба випалювати, а як, теж цього не знав. То я якось зліпила іграшку та й кинула у вогонь, воно звичайно бабахнуло й розлетілося в друзки, бо ж треба вміти випалювати. Але я й далі експерименти проводила.

читати повну версію статті тут
Передрук з дозволу http://rukotvory.com.ua/

Марія Бурмака: «Ніде вишиванки вигулювати!..»

Співачка Марія Бурмака – постійний гість етнофестивалю «Країна Мрій». Цьогоріч пані Марію запросили взяти участь у незвичній новації дійства – прочитати малечі казочку з екологічним підтекстом. Акція «Еко-урок від українських зірок» зібрала багатсько найменших відвідувачів фестивалю. Діточки так уважно слухали розповідь Марії Бурмаки, що навіть підказували їй імена героїнь казочки. Після свого дебюту в якості казкарки, співачка розповіла нам про ставлення до екологічного виховання та свій гардероб вишиванок.
Читати повний текст статті....

Нові конкурси для любителів вишивки

Для любителів і майстрів української вишивки на нашому ресурсі стартують нові конкурси. Детальніше:

Конкурс вишитих сорочок - кілька номінацій, кожен знайде цікаву для свого рівня майстерності. Тут і вишиванки для чоловіків, жінок, навіть для діток. Усі можливі сорочечки, окрім льоль. Також цей конкурс цікавий тим, що включає окрім традиційних вишиванок, вишиванки сучасні, авторські, де ви зможете максимально відкрити себе, як автора. Також цікавою, на мій погляд, є номінація історичного характеру: сучасні українці в історичних вшиванках, де ви можете представити віднайдені строї ваших предків, сфотографовані на вас чи ваших близьких (опис костюма є обов"язкови!)

Збір робіт і учасників на конкурс дитячої вишивки - тут маємо теж кілька номінацій, зокрема вишивка ДЛЯ дітей, і вишивка власне ДІТКАМИ. Для маленьких вишивальниць заготовані супер приємні призи, заохочуймо нашу малечу любити і зберігати українську традиційну вишивку!

Сподіваємось, ми зацікавили вас цим прекрасним з різних точок зору конкурсом. Ви завжди можете запропонувати свої варіанти конкурсів чи презентацій, а також пділитись вашими дослідженнями на тему української декоративно-ужиткової традиції. Ми завжди раді новим ідеям. Збережемо українську кульутру разом!

http://vyshyvanka.ucoz.ru/

Весільні сукні наречені почали вдягати у 1960-х

Весільні сукні наречені почали вдягати у 1960-х. Доти дівчата виходили заміж у сорочках і спідницях

”Я свою весільну сорочку дві неділі вишивала, — розповідає 85-річна Марія Кучер із села Гордіївка Тростянецького району на Вінниччині. — Такі гарні в мене були полики (рукави від плеча до ліктя. — ”ГПУ”). Розшила їх квітками. І на грудях по квітці вишила. Спідниця широка на мені була, знизу підтичка з вишитою ляхавкою (частина сорочки, що виглядала з-під спідниці. — ”ГПУ”).

За односельця Олексу Марія Кучер виходила заміж за німецької окупації — у листопаді 1941-го.

— Зверху в мене був жукет, на ногах хромові чоботи, на шиї — три разки баламутів (намисто з білих камінців. — ”ГПУ”). Вони у мене ше є. Скільки людей хотіли у мене їх купити. А я кажу: де ви бачили, щоб я продала — у мене діти є. Мені їх дала моя мама, а їй — її мама. А я онучкам кожній дам по разку баламутів.

Вінок на голову робила сама — викапувала із розтопленого парафіну.

— На ярмарку продавали вінки, але дівчата навчилися самі їх робити. Брали парафінову свічку, розтоплювали, різали нитки з котушки. Кінчик нитки мачали у парафін і чекали, доки застигне. Тоді знов мачали, і знов — получалася ціла балабушка. Далі брали другий кусок нитки і так само мачали. Як назбирали 10 штучок, скрутювали дротиком. Це середина квітки. Пелюстки і листочки вирізали з бумаги, мачали у парафін, застигали і стояли рівно. Вінок був великий, ішов через усю голову і зав’язувався під розплетеними косами. Я уже була віддана, а своїй сусідці ше робила вінок. Позичила їй і жукет, в якому віддавалася, тоді не було ні в кого нічого: война.

Під розплетеним волоссям дівчата прив’язували до вінка багато кольорових стрічок.

— Я як кончила школу у 1961 році, то помню, шо сусідка Надя ше віддавалася у спідниці і сорочці, — згадує 62-річна Марія Степанишина, також із Гордіївки. — А десь у 1965-му в магазинах появився штапель, криндишін, то весільні плаття шили з нього. Шили простенько: короткі в зборочку-”тетянку” чи в складочку. Появилася фата. Зразу була довга, а тоді по плечі.

У 1970-х у моду ввійшли гіпюр та парча — весільні сукні шили з них.

— Я виходила заміж 1974-го, але тоді ніде нічого не було, — пригадує начальниця вінницького міського РАЦСу Галина Левицька, 57 років. — Ледве знайшла якесь готове плаття. Біле, цупке, коротке, приталене. Я його перешивала. Фату теж не могла знайти. То купила три, і три вінки. Зробила з тих вінків один і фату в три яруси пустила — наліпила як собі хотіла.

У 1980-х у моду ввійшли весільні капелюхи. Ззаду до них чіпляли фату.

— Ой, надивилася я на таких наречених, — сміється. — Капелюх має пасувати — до обличчя, фігури, наряду. Але у нас народ який — як модно, то й годно. Одного разу в тій шляпі прийшла товста, опецькувата та ще й невисокого зросту наречена. У неї було велике декольте і ця шляпа з крилами. Ще й фата причеплена. Виглядала вона в тому всьому, як ступа.



Мою весільну сорочку собака порвав

За Горбачова в СРСР з’явилися закордонні весільні сукні.

— Почали привозити сукні зі шлейфами, — пригадує Левицька. — Вони були розшиті бісером, а двометрові шлейфи позаду нареченої несли діти. Але при наших дорогах, пилюках, особливо коли іде дощ, шлейф був незручним. Наречені не знали, як його тримати, коли кругом грязно: накидати на руку чи держати у пальцях.

Шлейфи не прижилися.

— Мою весільну сорочку собака порвав, — махає рукою Марія Кучер. — Після весілля я випрала шмаття, повішала на мотузку на дворі, а він схопив і порвав.


Від Водохрещ до Масляної весілля справляли заможні


У пости — Великий, Петрівку, Спасівку та Пилипівку — в церкві не вінчали. Не можна було навіть спати із жінкою. Зачатим у піст дітям священик, аби покарати темпераментних батьків, міг дати незвичні для українського вуха імена — Мелхіседек, Лаодікій, Аскліпіада або Фервуфа. Весілля справляли у проміжках між постами.

Найдовший у році шлюбний сезон в Україні тривав восени. Засилати сватів починали від Різдва Богородиці, 21 вересня. ”Прийшла Пречиста —розносе старостів нечиста”, — казали. Останній термін сватання спливав на Дмитра — 8 листопада. Тому з дівчат, що надто перебирали женихами, насміхалися: ”До Дмитра дівка хитра, а по Дмитру хоч лавку нею витри”, ”По Дмитру і за старця, аби не остаться”. Весілля справляли до Пилипівки — Різдвяного посту, що починається 28 листопада.

Наступний шлюбний сезон розпочинався по різдвяно-новорічних святах — після Водохреща, із 20 січня. Закінчувався на Масляну, перед Великим постом.

— Зимою весілля справляли заможні, у кого харчів і після Різдвяних свят було стільки, шо й на весілля хватало, — каже 70-річна Віра Литвин із села Красне Білоцерківського району на Київщині. — А бідніші то восени в основному намагалися побратися.

Після Великого посту всі були зайняті сівбою, та й закінчувалися припаси їжі, тому влаштовувати весілля не було заведено. Так само й улітку — наставала гаряча пора збору врожаю. До того період між закінченням Петрівки (12 липня) і початком Успенського посту (14 серпня) — надто короткий, щоб устигнути з приготуваннями до весілля.

Олена ЧЕБАНЮК

Оновлення. 2010.

Шановні читачі, відновлюємо наш віртуальний вишивальний український щоденник.

Спершу хочемо повідомити вас про велику активність на нашому українському форумі "Спілкування за вишивкою": там оголошено багато новорічних конкурсів, що стосуються не лише вишивання хрестиком. То ж ласкаво просимо:
- Конкурс ВИШИВКА НА РІЗДВО

- Конкурс НОВОРІЧНІ МІНІАТЮРИ

віддайте ваш голос (попередньо зареєструвавшись), допоможіть переможцям отримати маленькі милі призи:)