На дитячий фольклорний фестиваль «Орелі», який відбувся наприкінці травня у Пирогові, завітало чимало майстрів: хтось ділився своїм вмінням й показував майстер-класи, інші ж – виставили на продаж свої творіння. Підходимо до майстрині, коники з вершниками якої одразу кидаються в очі. Блистять, зроблені, очевидно, не з глини. Пізніше довідуємося, що вони все-таки керамічні, але облиті смолою. Дуже рідкісна техніка обробки глиняних творів. Анжела Драч з села Буки, що на Черкащині, вже понад десяток літ працює з глиною. Розповідає, як переймала досвід у старших гончарів…
— В дитинстві я ходила в художню школу в селі Буки Маньківського району Черкаської області. Але в школі ми ліпили тільки з пластиліну, глини не було. То я питала у нашого викладача-художника, як з глини ліпити, яку глину брати?Але він не міг мені цього пояснити, бо він художник, не гончар. То я сама глину знаходила й щось з неї ліпила. Викладач тільки сказав, що готовий сирий виріб з глини треба випалювати, а як, теж цього не знав. То я якось зліпила іграшку та й кинула у вогонь, воно звичайно бабахнуло й розлетілося в друзки, бо ж треба вміти випалювати. Але я й далі експерименти проводила.
читати повну версію статті тут
Передрук з дозволу http://rukotvory.com.ua/
