Відкрити Наша форумчанка Леся Демчук дала майстер-клас на HANDMADE-Expo 10-11 жовтня 2014

Відвідувачі мали змогу відвідати майстер-клас Лесі Демчук від журнала "Майстерня вишивки" на HANDMADE-Expo 10-11 жовтня 2014 року. 
Детальний фотозвіт в темі-майстерні Лесі. 

 

Українці «вбирають» свої авто в яскраві вишиванки

В Україні набуває популярності мода «вбирати» свої авто у вишиванки. Таке вбрання для машини коштує близько 300 грн, повідомляє ТСН.Ранок.

Спеціальні наліпки з візерунками наносять на вимиті та сухі авто, весь процес займає близько двох годин, мийка авта таким наліпкам не страшна. Автори автовишиванок з Дніпропетровська твердять — нині мають купу замовлень. Для кожного розробляють окремий дизайн.

Таких машин лише в Дніпропетровську півтори сотні. Та наклейки-вишиванки почали замовляти й ті, хто не має авто – такими прикрасами можна оздобити будь-яку рівну поверхню.

Бум на автовишиванки не лише у Дніпропетровську, а й в інших містах країни, і навіть за межами України. Наліпки з українським візерунком у дніпропетровців вже замовили автомобілісти з Німеччини, Австралії та Нової Зеландії.

Нагадаємо, на Дніпропетровщині створюють особливі умови для біженців-бізнесменів – їм обіцяють швидку реєстрацію та рік роботи без перевірок.



Джерело: ТСН

Обрано вишиванку для Мадонни!

4 серпня 2012 до Києва приїжджає поп-діва Мадонна. Спеціально до її приїзду відбувся конкурс "Вишиванка для Мадонни", більше ніж з сотні ескізів шляхом голосування публіки, було обрано 10 фіналістів.
Фіналісти протягом 25 днів мали виготовити оригфнальні вишиванки за своїми ескізами. 13-го липня в київському клубі "Ольмека Плейдж" відбувся показ вишиванок в рамках вечірки Vyshyvanka-party/ Madonna pre-party".

До десяти фіналістів додались ще 2 відомих українських дизайнери одягу. Всі моделі демонстрували професійні манекенниці, під веселий супровід шоу-мена Анатолія Анатоліча та ді-джейки "Плеймодел". Жюрі з 5 відомих мужчин України відібрало 4 найцікавіших, на їх думку, образи, і серед чотирьох обрали стилізовану вишиванку Олени Буреніної (див. фото).

Вишиванку-переможця подарують поп-діві перед її концертом в Київі, напочатку серпня.

Безумовно, це був один з найяскравіших заходів, присвячених українському народному строю!



Більше фотографій на фейсбуці



Просимо пам"ятати, що при передруці матеріалу необхідно прикріпити пряме активне посилання на цю статтю на нашому ресірсі! Дякуємо за дотримання копірайтів.

http://vyshyvanka.ucoz.ru/news/obrano_vishivanku_dlja_madonni/2012-07-14-407

Фестиваль "Романівська весна-2012"

Вчора, 19 травня, відкрився 4-й Міжнародний фестиваль "Романівська весна-2012", відкриття урочисто відкрили в с.Романівка, Попільнянського р-ну Житомирської області, в парку-садибі Максима Рильського.
Запрошую вас переглянути любительскі фотозвіти, які я встигла зафіксувати в Романівці. Сьогодні покажу вам момент відкриття з хлібом-сіллю, виступ гурту "Гук" (надзвичайне володіння народними інструментами!), виставку-змагання бібліотек району (їх столики з рукоділлям яскраво виділялось навіть на тлі буйноцвіту!)

В наступному пості я покажу вам короткий фотозвіт учасників фестивалю і різнобарв'я стилізації української сорочки та національного строю, як концертні варіанти, так і персональне вбрання окремих відвідувачів. Буде дуже цікаво. Заходьте ще!

Відео зі Зльоту закоханих в українську вишивку

Весільні сукні наречені почали вдягати у 1960-х

Весільні сукні наречені почали вдягати у 1960-х. Доти дівчата виходили заміж у сорочках і спідницях

”Я свою весільну сорочку дві неділі вишивала, — розповідає 85-річна Марія Кучер із села Гордіївка Тростянецького району на Вінниччині. — Такі гарні в мене були полики (рукави від плеча до ліктя. — ”ГПУ”). Розшила їх квітками. І на грудях по квітці вишила. Спідниця широка на мені була, знизу підтичка з вишитою ляхавкою (частина сорочки, що виглядала з-під спідниці. — ”ГПУ”).

За односельця Олексу Марія Кучер виходила заміж за німецької окупації — у листопаді 1941-го.

— Зверху в мене був жукет, на ногах хромові чоботи, на шиї — три разки баламутів (намисто з білих камінців. — ”ГПУ”). Вони у мене ше є. Скільки людей хотіли у мене їх купити. А я кажу: де ви бачили, щоб я продала — у мене діти є. Мені їх дала моя мама, а їй — її мама. А я онучкам кожній дам по разку баламутів.

Вінок на голову робила сама — викапувала із розтопленого парафіну.

— На ярмарку продавали вінки, але дівчата навчилися самі їх робити. Брали парафінову свічку, розтоплювали, різали нитки з котушки. Кінчик нитки мачали у парафін і чекали, доки застигне. Тоді знов мачали, і знов — получалася ціла балабушка. Далі брали другий кусок нитки і так само мачали. Як назбирали 10 штучок, скрутювали дротиком. Це середина квітки. Пелюстки і листочки вирізали з бумаги, мачали у парафін, застигали і стояли рівно. Вінок був великий, ішов через усю голову і зав’язувався під розплетеними косами. Я уже була віддана, а своїй сусідці ше робила вінок. Позичила їй і жукет, в якому віддавалася, тоді не було ні в кого нічого: война.

Під розплетеним волоссям дівчата прив’язували до вінка багато кольорових стрічок.

— Я як кончила школу у 1961 році, то помню, шо сусідка Надя ше віддавалася у спідниці і сорочці, — згадує 62-річна Марія Степанишина, також із Гордіївки. — А десь у 1965-му в магазинах появився штапель, криндишін, то весільні плаття шили з нього. Шили простенько: короткі в зборочку-”тетянку” чи в складочку. Появилася фата. Зразу була довга, а тоді по плечі.

У 1970-х у моду ввійшли гіпюр та парча — весільні сукні шили з них.

— Я виходила заміж 1974-го, але тоді ніде нічого не було, — пригадує начальниця вінницького міського РАЦСу Галина Левицька, 57 років. — Ледве знайшла якесь готове плаття. Біле, цупке, коротке, приталене. Я його перешивала. Фату теж не могла знайти. То купила три, і три вінки. Зробила з тих вінків один і фату в три яруси пустила — наліпила як собі хотіла.

У 1980-х у моду ввійшли весільні капелюхи. Ззаду до них чіпляли фату.

— Ой, надивилася я на таких наречених, — сміється. — Капелюх має пасувати — до обличчя, фігури, наряду. Але у нас народ який — як модно, то й годно. Одного разу в тій шляпі прийшла товста, опецькувата та ще й невисокого зросту наречена. У неї було велике декольте і ця шляпа з крилами. Ще й фата причеплена. Виглядала вона в тому всьому, як ступа.



Мою весільну сорочку собака порвав

За Горбачова в СРСР з’явилися закордонні весільні сукні.

— Почали привозити сукні зі шлейфами, — пригадує Левицька. — Вони були розшиті бісером, а двометрові шлейфи позаду нареченої несли діти. Але при наших дорогах, пилюках, особливо коли іде дощ, шлейф був незручним. Наречені не знали, як його тримати, коли кругом грязно: накидати на руку чи держати у пальцях.

Шлейфи не прижилися.

— Мою весільну сорочку собака порвав, — махає рукою Марія Кучер. — Після весілля я випрала шмаття, повішала на мотузку на дворі, а він схопив і порвав.


Від Водохрещ до Масляної весілля справляли заможні


У пости — Великий, Петрівку, Спасівку та Пилипівку — в церкві не вінчали. Не можна було навіть спати із жінкою. Зачатим у піст дітям священик, аби покарати темпераментних батьків, міг дати незвичні для українського вуха імена — Мелхіседек, Лаодікій, Аскліпіада або Фервуфа. Весілля справляли у проміжках між постами.

Найдовший у році шлюбний сезон в Україні тривав восени. Засилати сватів починали від Різдва Богородиці, 21 вересня. ”Прийшла Пречиста —розносе старостів нечиста”, — казали. Останній термін сватання спливав на Дмитра — 8 листопада. Тому з дівчат, що надто перебирали женихами, насміхалися: ”До Дмитра дівка хитра, а по Дмитру хоч лавку нею витри”, ”По Дмитру і за старця, аби не остаться”. Весілля справляли до Пилипівки — Різдвяного посту, що починається 28 листопада.

Наступний шлюбний сезон розпочинався по різдвяно-новорічних святах — після Водохреща, із 20 січня. Закінчувався на Масляну, перед Великим постом.

— Зимою весілля справляли заможні, у кого харчів і після Різдвяних свят було стільки, шо й на весілля хватало, — каже 70-річна Віра Литвин із села Красне Білоцерківського району на Київщині. — А бідніші то восени в основному намагалися побратися.

Після Великого посту всі були зайняті сівбою, та й закінчувалися припаси їжі, тому влаштовувати весілля не було заведено. Так само й улітку — наставала гаряча пора збору врожаю. До того період між закінченням Петрівки (12 липня) і початком Успенського посту (14 серпня) — надто короткий, щоб устигнути з приготуваннями до весілля.

Олена ЧЕБАНЮК

Український народний стрій в світлинах

Закарпатці: гуцул і долиняни. Буковинці. Покутяни. Наддністряни. Подоляни із Західного Поділля. Подолянин із Східного Поділля. Наддніпрянин. Наддніпрянки. Черкащани. Чернігівчани. Жінки з Прикарпаття. Степовик. Слобожани. Полісянка.

Ці і багато інших світлин українського національного одягу можна переглянути на відповідних сторінках сайта *Вишиванка*